![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
olga_kulajВ кінці серпня 2014р. ми з чоловіком побували в древньому Седневі. Це - селище міського типу Чернігівського району Чернігівської області, що розташувалося на березі річки Снов (притоку Десни).
Відстань до обласного центру 26км, до Києва -166. Населення - 1 353 особи.
З Вікіпедії: "Найдавніші поселення людини — поблизу Седнева виявлено поселення епохи бронзи та раннього залізного віку (ІІ — І тис. до н. е.), кургани епохи бронзи (ІІ — І тис. до н. е.), давньоруський курганний могильник (ІХ — ХІ ст.), городище та поселення І — ІІІ, VIII — ІХ, ХІІ — ХІІІ ст". В "Повісті минулих літ" (1068р.) поселення згадується як Сновеськ. Пізніше воно мало назву Сновськ...
В В XII—XIII веках Сновськ входив до складу Чернігівського князівства...
В 1648—1781 роках Седнів — сотенне місто Черниговского полку, вотчина роду Лизогубів."
Чим цікавий Седнів? В селищі близько 25-и ботанічних і історичних пам"яток, чудові краєвиди, що надихали і надихають художників, через що тут і було створено Будинок творчості художників. На його території стоїть пам"ятник Т. Яблонській, яка створила тут чимало своїх шедеврів. На окрему увагу заслуговує садиба Лизогубів - представників древнього козацького роду, громадських і політичних діячів і меценатів. І просто чудова енергетика, душею відпочиваєш.
1. Почну розповідь про нашу прогулянку Седневом з будівлі школи, яку я б назвала пам"ятником корупції.
Нова школа на 240 учнів, збудована в 2012 році, коштувала державі 40 млн. грн, кажуть, що тут постарався головний "диригент" колишньої Верховної Ради, українці добре пам"ятають цього "народного" депутата з прізвищем на "Ч".
І грошенят відмив, і попіарився перед виборцями, та ще й директор - землячок, допоможе з адмінресурсом за партію Регіонів...
Школу збудовано, наче палац, але, схоже, з дешевих матеріалів, бо за два роки в багатьох місцях фасад вже облуплюється.
2. Все красиво -квіти, газони, альтанки, майданчики, навіть тенісний корт є, але все огороджене металевим парканом, фіртка зачинена на замок, отже діти не можуть тут навіть у футбола поганяти в позаурочний час.
3. Біля школи - древній дуб, що мабуть бачив Тараса Шевченка, а от ту липу, під якою поет любив відпочивати, ми не знайшли.
4. На території школи - пам"ятник Федору Лизогубу (1862 —1928)
5. Підходимо до Георгіївської церкви. Нашим сучасникам вона відома тим, що в ній знімали перший радянський фільм жахів "Вій", з Л.Куравльовим і Н. Варлей. Атеїстичній радянській владі було не до церкви, і на початку 90-х років вона була в катастрофічному стані. ЇЇ відреставрували лише в 21-му столітті.
6. Збудували церкву у першій половині XVIII століття без жодного цвяха.
7.
8. Воскресенську церкву збудовано у другій половині XVІІ століття, і вона стала усипальницею Лизогубів.
9.
10. А ось і парк-садиба Лизогубів.
10.
11. Поміщицький будинок. Лизогуби були великими шанувальниками мистецтва. В них бували поети Тарас Шевченко, Леонід Глібов, художник Леонід Жемчужников, та інші видатні особи. Гостював тут і російський цар Петро I. Тарас Шевченко був тут двічі, намалював кілька малюнків, а в тіні 500-літньої липи написав поему "Відьма".
12. На цій алеї і на галявині , що праворуч, більше десяти років проводиться мистецький фестиваль "Седнівська осінь", але в 2014 році, через війну, його не проводили, тому тут так все заросло, ніхто не доглядає.
13. Пам"ятник козацькій пісні.
14.
15. Аркадій Казка (1890, Седнів -1929, Одеса) - український поет, перекладач, педагог. Доведений до самогубства органами НКВД СРСР (інші версії — убивство в камері, інсценізоване як самогубство).
На постаменті рядки поета "Життя - яка то гарна річ! Життя - прекрасна таємниця..."
16. Поет-байкар Леонід Глібов. Є версія, що тут він написав свою "Журбу", пізніше покладену на музику М. Лисенком, що стала піснею.
"Стоїть гора високая,
Попід горою гай, гай...
Зелений гай, густесенький,
Неначе справді рай!...
...До тебе, люба річенько,
Ще вернеться весна,
А молодість не вернеться,
Не вернеться вона!.."
17.
18. З альтанки і справді відкривається чудовий краєвид, і що мені в ньому сподобалось - первозданність, жодного електричного стовпа, жодної будівлі...
19. Йдемо навколо садиби. Це тут ще мало сміття. Поруч школа, і схоже, що картонні ящики з їдальні викидають в кущі, є цілі купи сміття.
20.
21. Краєвид від кам"яниці Лизогубів.
22. Кам"яниця була збудована в 1690 році, спочатку як житлове приміщення (найстаріше з мурованих на Лівобережній Україні), а потім стала для Лизогубів складом зброї і архівом.
23. Це був вечір вихідного дня, тому нам не було в кого довідатись, чи є можливість огляду всередині.
24. Кам"яниця з іншого боку.
25. А ось і природні принади Седнева - річка Снов і ліси на берегах. Порівняно з Десною річка дуже чиста. А ще її полюбляють байдарочники.
26.
27. Притоки.
28.
29. Вечоріє, вдалині - центр Седнева з церквами і садибою Лизогубів.
30. А це - так званий "зелений туризм"- база відпочинку - "Кінний двір".
31. Чому "так званий"? - Як в нас це робиться? Обласне керівництво, щоб відзвітувати нагору про розвиток зеленого туризму скликає з півсотні журналістів, гарно піариться, як було й тут, і в Соколиному хуторі, а потім цей заклад стає місцем відпочинку для можновладців, що приїздять з Києва.
Ви де-небудь бачили, щоб на вході до готелю був напис "Стороннім вхід заборонено"?
Коли мій знайомий художник запропонував розмістити тут виставку своїх картин, наприклад, в їдальні, йому сказали, що взагалі сюди приїздять рідко, та й контингент не той, який цікавится мистецтвом. Коли запитав, що за контингент, відповіли: "Влада. Тоді ті були, зараз ці..."
Ціни - на сіновалі 200 грн. за кімнату до п"яти осіб, люкси і напівлюкси 350-400грн.
Але простий смертний забронювати місце там, схоже, що не може.
Воно як порахувати, то 200 грн:5 = 40грн., недорого, але п"ятеро в кімнаті! - вибачте... В Карпатах за 50-70 грн. з чоловіка чудові двомістні кімнати і без ніяких "Стороннім вхід заборонено", а ще й з кухнею, де можна самому готувати.
32. На конях тут і справді катають і навчають верховій їзді. А ще зробили такий симпатичний куреник.
34. Від Седнева до траси 14 км, і майже всі зупинки розмальовані висловленням народної "любові" до президента сусідньої держави. Це - одне з найм"якіших побажань.
На жаль, подорожі Україною майже завжди викликають не лише позитивні, а і негативні емоції - сміття, погані дороги, відсутність туристичної інфраструктури... Виняток - Карпати, ми любимо самі гори, ходимо в них давно, але якщо відпочивати там в населених пунктах, то те ж саме, лиш люди трохи привітніші. Але в них ще й дороги гірші, ніж в наших краях.
Я не стала фотографувати будинки і вулиці в селі, бо Седнів - селище контрастів, там і далеко не бідні люди з Чернігова і Києва набудували великих і пристойних будинків, і поруч місцеві бабусі доживають віку в бідних старих хатах, і повно садиб, що заросли кропивою, і просто дуже скромні будинки пересічного місцевого жителя.
Коли буваю в таких чудових місцях, як Седнів або Любеч (про нього буде пост), відразу уявляю, що б з такого селища зробили французи, чи швейцарці, чи іспанці. І влада їм допомагає, насамперед законодавчо, і самі мешканці чудово розуміють, як на туризмі можна заробляти гроші... Та й культура туристів зовсім інша...
Може, й ми колись до такого доживемо.
Відстань до обласного центру 26км, до Києва -166. Населення - 1 353 особи.
З Вікіпедії: "Найдавніші поселення людини — поблизу Седнева виявлено поселення епохи бронзи та раннього залізного віку (ІІ — І тис. до н. е.), кургани епохи бронзи (ІІ — І тис. до н. е.), давньоруський курганний могильник (ІХ — ХІ ст.), городище та поселення І — ІІІ, VIII — ІХ, ХІІ — ХІІІ ст". В "Повісті минулих літ" (1068р.) поселення згадується як Сновеськ. Пізніше воно мало назву Сновськ...
В В XII—XIII веках Сновськ входив до складу Чернігівського князівства...
В 1648—1781 роках Седнів — сотенне місто Черниговского полку, вотчина роду Лизогубів."
Чим цікавий Седнів? В селищі близько 25-и ботанічних і історичних пам"яток, чудові краєвиди, що надихали і надихають художників, через що тут і було створено Будинок творчості художників. На його території стоїть пам"ятник Т. Яблонській, яка створила тут чимало своїх шедеврів. На окрему увагу заслуговує садиба Лизогубів - представників древнього козацького роду, громадських і політичних діячів і меценатів. І просто чудова енергетика, душею відпочиваєш.
1. Почну розповідь про нашу прогулянку Седневом з будівлі школи, яку я б назвала пам"ятником корупції.
Нова школа на 240 учнів, збудована в 2012 році, коштувала державі 40 млн. грн, кажуть, що тут постарався головний "диригент" колишньої Верховної Ради, українці добре пам"ятають цього "народного" депутата з прізвищем на "Ч".
І грошенят відмив, і попіарився перед виборцями, та ще й директор - землячок, допоможе з адмінресурсом за партію Регіонів...
Школу збудовано, наче палац, але, схоже, з дешевих матеріалів, бо за два роки в багатьох місцях фасад вже облуплюється.
2. Все красиво -квіти, газони, альтанки, майданчики, навіть тенісний корт є, але все огороджене металевим парканом, фіртка зачинена на замок, отже діти не можуть тут навіть у футбола поганяти в позаурочний час.
3. Біля школи - древній дуб, що мабуть бачив Тараса Шевченка, а от ту липу, під якою поет любив відпочивати, ми не знайшли.
4. На території школи - пам"ятник Федору Лизогубу (1862 —1928)
5. Підходимо до Георгіївської церкви. Нашим сучасникам вона відома тим, що в ній знімали перший радянський фільм жахів "Вій", з Л.Куравльовим і Н. Варлей. Атеїстичній радянській владі було не до церкви, і на початку 90-х років вона була в катастрофічному стані. ЇЇ відреставрували лише в 21-му столітті.
6. Збудували церкву у першій половині XVIII століття без жодного цвяха.
7.
8. Воскресенську церкву збудовано у другій половині XVІІ століття, і вона стала усипальницею Лизогубів.
9.
10. А ось і парк-садиба Лизогубів.
10.
11. Поміщицький будинок. Лизогуби були великими шанувальниками мистецтва. В них бували поети Тарас Шевченко, Леонід Глібов, художник Леонід Жемчужников, та інші видатні особи. Гостював тут і російський цар Петро I. Тарас Шевченко був тут двічі, намалював кілька малюнків, а в тіні 500-літньої липи написав поему "Відьма".
12. На цій алеї і на галявині , що праворуч, більше десяти років проводиться мистецький фестиваль "Седнівська осінь", але в 2014 році, через війну, його не проводили, тому тут так все заросло, ніхто не доглядає.
13. Пам"ятник козацькій пісні.
14.
15. Аркадій Казка (1890, Седнів -1929, Одеса) - український поет, перекладач, педагог. Доведений до самогубства органами НКВД СРСР (інші версії — убивство в камері, інсценізоване як самогубство).
На постаменті рядки поета "Життя - яка то гарна річ! Життя - прекрасна таємниця..."
16. Поет-байкар Леонід Глібов. Є версія, що тут він написав свою "Журбу", пізніше покладену на музику М. Лисенком, що стала піснею.
"Стоїть гора високая,
Попід горою гай, гай...
Зелений гай, густесенький,
Неначе справді рай!...
...До тебе, люба річенько,
Ще вернеться весна,
А молодість не вернеться,
Не вернеться вона!.."
17.
18. З альтанки і справді відкривається чудовий краєвид, і що мені в ньому сподобалось - первозданність, жодного електричного стовпа, жодної будівлі...
19. Йдемо навколо садиби. Це тут ще мало сміття. Поруч школа, і схоже, що картонні ящики з їдальні викидають в кущі, є цілі купи сміття.
20.
21. Краєвид від кам"яниці Лизогубів.
22. Кам"яниця була збудована в 1690 році, спочатку як житлове приміщення (найстаріше з мурованих на Лівобережній Україні), а потім стала для Лизогубів складом зброї і архівом.
23. Це був вечір вихідного дня, тому нам не було в кого довідатись, чи є можливість огляду всередині.
24. Кам"яниця з іншого боку.
25. А ось і природні принади Седнева - річка Снов і ліси на берегах. Порівняно з Десною річка дуже чиста. А ще її полюбляють байдарочники.
26.
27. Притоки.
28.
29. Вечоріє, вдалині - центр Седнева з церквами і садибою Лизогубів.
30. А це - так званий "зелений туризм"- база відпочинку - "Кінний двір".
31. Чому "так званий"? - Як в нас це робиться? Обласне керівництво, щоб відзвітувати нагору про розвиток зеленого туризму скликає з півсотні журналістів, гарно піариться, як було й тут, і в Соколиному хуторі, а потім цей заклад стає місцем відпочинку для можновладців, що приїздять з Києва.
Ви де-небудь бачили, щоб на вході до готелю був напис "Стороннім вхід заборонено"?
Коли мій знайомий художник запропонував розмістити тут виставку своїх картин, наприклад, в їдальні, йому сказали, що взагалі сюди приїздять рідко, та й контингент не той, який цікавится мистецтвом. Коли запитав, що за контингент, відповіли: "Влада. Тоді ті були, зараз ці..."
Ціни - на сіновалі 200 грн. за кімнату до п"яти осіб, люкси і напівлюкси 350-400грн.
Але простий смертний забронювати місце там, схоже, що не може.
Воно як порахувати, то 200 грн:5 = 40грн., недорого, але п"ятеро в кімнаті! - вибачте... В Карпатах за 50-70 грн. з чоловіка чудові двомістні кімнати і без ніяких "Стороннім вхід заборонено", а ще й з кухнею, де можна самому готувати.
32. На конях тут і справді катають і навчають верховій їзді. А ще зробили такий симпатичний куреник.
34. Від Седнева до траси 14 км, і майже всі зупинки розмальовані висловленням народної "любові" до президента сусідньої держави. Це - одне з найм"якіших побажань.
На жаль, подорожі Україною майже завжди викликають не лише позитивні, а і негативні емоції - сміття, погані дороги, відсутність туристичної інфраструктури... Виняток - Карпати, ми любимо самі гори, ходимо в них давно, але якщо відпочивати там в населених пунктах, то те ж саме, лиш люди трохи привітніші. Але в них ще й дороги гірші, ніж в наших краях.
Я не стала фотографувати будинки і вулиці в селі, бо Седнів - селище контрастів, там і далеко не бідні люди з Чернігова і Києва набудували великих і пристойних будинків, і поруч місцеві бабусі доживають віку в бідних старих хатах, і повно садиб, що заросли кропивою, і просто дуже скромні будинки пересічного місцевого жителя.
Коли буваю в таких чудових місцях, як Седнів або Любеч (про нього буде пост), відразу уявляю, що б з такого селища зробили французи, чи швейцарці, чи іспанці. І влада їм допомагає, насамперед законодавчо, і самі мешканці чудово розуміють, як на туризмі можна заробляти гроші... Та й культура туристів зовсім інша...
Може, й ми колись до такого доживемо.