olga_kulaj: (Карпати 2007)
Цікаво, а ті патріоти й "патріоти", що блокують вивезення українського вугілля з окупованих територій, вже всі відмовились від мобільного зв'язку?
Бо ж в Україні всі оператори російські або частково російські.
Маю великі сумніви. Бо це ж собі, коханим, невдобства. Та й піару не буде..
olga_kulaj: (Карпати 2007)
Рівень "зрадофільства" зашкалює.
Такі всі специ в макроекономіці, в державному праві, в політології, а самі, скоріш за все й Конституцію ніколи не читали.

Зараз піднявся лемент з приводу 704 грн. єдиного соціального внеску ($26), незалежно від того, є доходи, чи ні. Мовляв, бідні-нещасні підприємці масово пішли закриватися.
А пенсії, на які можна прожити, вони хочуть? Чи хочуть таку як в мене, 1028 грн. (з грудня 1134 грн.)? (Маю на увазі, що цифри можуть бути інші, але з такою ж купівельною спроможністю, як зараз 1134 грн.)
А звідки їм взятися? Взагалі, звідки наповнювати і соціальні фонди, і казну? Адже, "если где-то прибудет, то это значит, что сначала где-то убудет."
І чомусь в мене є підозра, що закриваються ті, хто й так не вів або майже не вів підприємницьку діяльність. Бо навіть не спробувавши попрацювати на нових умовах, зразу закриватись, виглядає досить дивно. Або ситуація як в анекдоті "Працюю в збиток. А чому не закриєшся? - А жити на що буду?"
Аргумент, що масово підуть на біржу і будуть від держави отримувати допомогу, сівши їй на шию, не сприймаю. По-перше у колишніх ФОП допомога буде мала, не така, заради якої можна кинути хоч невеличкий, але заробіток. По-друге, довго в нахлібниках держави вони не будуть, пройдуть навчання, напишуть бізнес-план, отримають допомогу, і - вперед, заробляй. Або після навчання підуть в кондитери чи гіпсокартонщики.

А я пам"ятаю, як 10 років тому сплачувала 200 грн. на місяць, незалежно від того, є дохід, чи ні. А в кінці року, щоб стаж зараховувався рік за рік, ще доплачувала більше 600 грн.
Для уявлення про тодішні ціни, скажу - дачу ми тоді купили за 3000грн.
200 грн. податку в місяць - це $40, стільки ж, як моя нинішня пенсія.

Потім підвищили ставку податків і платила 400 грн. в міс. И коли, за кілька місяців до пенсії, я фактично припинила роботу, і мої доходи були від нуля до 200 грн. на місяць, я брала з чоловікової зарплати і платила 400 грн. кожен місяць, заради стажу. Як відчувала (порахувати стаж самій нереально), до моїх 55 років набралось його 30 років і 21 день. Хоч фактично його на 3 роки більше, але чомусь 12 років ФОП дали 9 років стажу.
І не скиглю.

А багато хто (в т.ч., хто щиро ненавидить пуйла) хоче все і відразу. Ну, не буває так! У поляків хоча б запитайте.
Може я в рожевих окулярах, може в мене склянка наполовину повна, але зміни на краще йдуть. І якби кожен спочатку з себе запитав...
Бо дуже я побоююсь, щоб не повторився 1918 рік. Саме через те за 70 років нас відкинуло на 300, що різні лідери тягли ковдру України кожен на себе.
olga_kulaj: (Карпати 2007)
В нашій родині про голод 1933 року не розповідали. Чи то забулося за давністю, чи то він Ізюмського району Харківської області так не торкнувся, як, наприклад, Черкащини чи Вінничини. А може, тому, що мій дідусь працював у райцентрі на заводі, а не в колгоспі, як бабуся, і можливо, якусь пайку приносив...
Запитати вже нема в кого. В 1933 році моя бабуся вперше стала мамою, народила сина (він кілька років тому помер), моя мама була другою дитиною з чотирьох.
А от про голод 1946-47 років нерідко згадували і мама, і бабуся, бо дуже врізався він їм в пам"ять, і коли вони нам про це розповідали,  від тої "голодовки сорок сьомого" пройшло всього 18 -20 років.

1. Меморіал у Києві, присвячений пам"яті жерв голодоморів.

Читати далі... )
olga_kulaj: (Карпати 2007)
Такий кіпєш піднявся щодо цих декларацій! Стільки злості, матюків, погроз, закликів повісити чи застрелити...
Наче для когось сюрприз - статки наших високих чиновників.
Звичайно, може обурювати, що чимало своїх "надбань" вони тримають в готівці, бо це означає, що, скоріш за все, податки не сплачувались, гроші отримувались чорним налом.

Але мені від всього того і трохи смішно , і трохи соромно за Україну, бо вони ж її представляють.

Смішно з їхнього менталітету і рівня освіченості й культури.
Бо показали наші "слуги" і ті, що поруч, чимало цікавого:
І що банкам вони не довіряють (а нас закликають). І що малоосвічені, бо щось ніхто не тримає гроші в цінних паперах (або забули вказати, якою часткою "заводов, газет пароходов" володіють). Один, молодець, прогресивний, трохи біткоїнів прикупив.

І ще, що жлоби вони, а не європейці. Бо якщо...
Читати далі... )
olga_kulaj: (Карпати 2007)
Щороку в День Незалежності України в Чернігові проводиться виставка квітів і плодів. І це завжди - найбагатолюдніший захід року. Свої композиції демонструють школи, дяитчі садки, підприємства.

1. Автор цієї композиції (школа №1)  звернув мою увагу на те, що кордон в тому місці, де його не контролює Україна, він відобразив обгорілими колосками.


Читати далі і дивитись 39 фоток тут... )
olga_kulaj: (Карпати 2007)
Частина 2.
Частина 1 тут
Курсивом - дописане сьогодні.
Настало 20 серпня. Танків на вулицях Чернігова нема, біля обкому не стріляють і навіть не мітингують (а саме тут півтора роки тому проходила «ковбасна революція»). Поїдемо, що буде, те буде.
Може, це останній раз їдемо в Карпати, бо навряд чи Західна Україна стерпить нову владу, візьме, та й відділиться, а ми залишимось за кордоном. Поїхали. До Києва 3 години автобусом, далі – поїздом на Івано-Франківськ.
На залізничному вокзалі в столиці людей, як завжди, багато, але всі якісь тихіші. І чомусь мені здалося, що в них, як і в мене, в голові суцільні знаки запитання.

На станціях в наш вагон мало хто заходив, а нам так кортіло дізнатися, що ж там нового.
Тільки увечері хтось сказав, що радіо «Свобода» передало, ніби Єльцин проти ГКЧП, і що його народ підтримує.
Вранці, 21 серпня, ми приїхали до Івано-Франківська.
Часу до прибуття Рахівського поїзда було багато – шість чи сім годин (а їхати всього 80 км) , тому ми здали рюкзаки в камеру схову і пішли гуляти по місту. (Рюкзачищі в нас тоді були ого-го які, бо через дефіцити ми везли майже всі продукти – макарони, крупи, цукор, олію, сало і т.ін. У Ворохті протягом кількох років не можна було нормально хліба купити, крім як з Рахівського поїзда, що приходив після 22-ї години. Народ біг за ним. В першу чергу брали хліб місцеві, а туристам, як пощастить.)
В центрі, біля штабу Руху, побачили юрбу людей, що слухали новини радіостанції «свобода», які долинали з величезних колонок, виставлених на підвіконня.

Тут ми дізналися, що народ піднявся проти ГКЧП, що Єльцин збирається летіти в Форос, щоб привезти в Москву законного Президента Горбачова.
Відразу стало якось легше, зявилась надія.
Пообідавши, ми пішли на вокзал до поїзда Львів-Рахів.
Скільки років вже ним їжджу, а нічого не змінюється – такий же бруд, і така ж задуха. Добре, якщо на весь вагон відчиняється хоча б одне вікно.

В мене, звичайно, відразу почалась мігрень, а це така мука, що недарма Анжеліка, коли говорить про мою мігрень, цитує Карлсона: «Наша мама знову «я самый больной в мире человек, ты будешь мне родной матерью».» А я їй відповідаю: «Так, це ти мені будеш «родной матерью».»
Обліпила я лоба 15-копійочними монетами (де найсильніше болить, вони не відпадають, і наче трохи полегшують біль), поклала під голову кофту, і лежу, страждаю.
Добре, що це плацкартний вагон, хоч лави тверді, але на них можна простягнутися.
Заплющила очі, лежу і думаю: «Боже, зніми цей біль. Боже, зроби, щоб Єльцин врятував Горбачова, зроби, щоб закінчились їхні чвари, нехай вони обіймуться, і все буде добре. Вони ж обоє розумні люди. «
І знову: «Боже, забери від мене цей біль.» І так всю дорогу – то про свою нещасну голову, то про Єльцина і Горбачова.

А коли ми через три години приїхали у Ворохту, то дізналися, що все скінчилося, путч придушено, членів ГКЧП заарештовано, Горбачов у Москві. Ура!

1. В цій хаті в центрі Ворохти ми поселились, і потім приїздили сюди ще багато років, доки були живі господарі. Он моя сім"я виглядає з мансарди, в якій ми жили.

Читати далі тут... ( і 4 фото) )
olga_kulaj: (Карпати 2007)
 Миру і процвітання Україні!
А дядько Гугл молодець. Дякуємо йому!

olga_kulaj: (Карпати 2007)
Чернігів. Міське кладовище в Яцево.
Є тут окремий квартал, де багато прапорів. Тут поховані ті, хто віддав життя за незалежність України.
Тут - далеко не всі чернігівці, що загинули в цій війні. Їх вже більше сотні.  Дехто - поруч з рідними на цьому ж кладовищі. Дехто - в районах області, теж поруч з рідними.
1.

Ще три фото... )
olga_kulaj: (Карпати 2007)
Знайшла свій старий зошит...Написано це в 1991-94 роках. Курсивом буде те, що написала зараз.
Примітка для юних читачів: тоді ще не було ні інтернету, ні мобільного зв"язку.

1.Такі ми були за рік до описаних подій. Вперше в Карпатах.  Весна 1990 р., над трампліном у Ворохті.


19 серпня 1991р. Ще вчора ми посвятили яблука біля П'ятницької церкви, а сьогодні…
Вся сім'я пізно встала – в кого перший день відпустки, в кого канікули.
- Із Святом вас! Ви не забули, що сьогодні Спас?

Сіли снідати, увімкнули радіо, 10 годин, останні вісті.
Не зразу й зрозуміли, що сталося. Одне ясно - щось незаконне.
Зрозуміли, що влада в країні змінилась, що Горбачов у Форосі, по суті, під домашнім арештом, (відразу промайнула думка, чи він взагалі живий?), що владу взяли в свої руки його найближчі помічники – Янаєв, Павлов та інші.

Перша думка: «Як можна оголосити Президента неспроможним виконувати свої обов'язки, якщо він живий і при свідомості?».
Друга думка: «Якщо Президент захворів, то сам би підписав указ про заміщення. Підписати він не міг би, коли б був непритомним, або під наркозом, або божевільним, або мертвим.»

Цікава в них логіка. Кажуть, що «здоровье не внушает опасений», а указ про тимчасове покладання обов'язків на Янаєва підписав сам Янаєв.
Знімаю з голови уявну шапку і кажу, як дід з «Весілля в Малинівці»: «Опять власть меняется!».

Пізніше ще послухали. Але ми не дуже зрозуміли, чого нам від них чекати.
Пообіцявши всім бажаючим по 15 соток землі під городи, нова влада відразу розпорядилась закрити «Комсомольскую правду», передачу «Взгляд» і інші «рупори гласності і демократії». Саме з цього ми зрозуміли, що це зовсім не та влада, якої б нам хотілося, що вони хочуть повернути нас до часів Брежнєва, а може, й Сталіна.
З'явився страх. Точніше, не страх, а страшок, маленький і слабенький.

Увімкнули телевізор, може, хоч там щось роз'яснять, але там на всіх каналах починався показ балету «Лебедине озеро». Це ж додуматись треба – під такий шедевр творити таку брудну політику!
Я - Льоні (чоловіку): «Моя інтуїція підказує, що це ненадовго. Може, в них і добрі наміри, але я не вірю, що незаконними способами можна встановити в країні законність і порядок.
Іди на роботу і отримуй відпускні. Послухай там, що люди говорять…
Що ж тепер робити? Поїдемо завтра в Карпати чи ні?»

Що було далі - читати тут... )
Далі буде...
olga_kulaj: (Карпати 2007)
Старе місто я вам показала тут Червень 2016 р. Луцьк, замок Любарта і старе місто , а зараз - трохи прогулянки сучасним центром Луцька.
Луцьк -  обласний центр Волинської області, найменший в  Україні (населення - трохи більше 211 тисяч), але дуже старовинне місто. Перша згадка про нього датується 1085 роком.
1.

Ще 12 фото... )

Попередні пости про цю подорож:
1. "Червоні маки - квіти кохання...". Макові поля по дорозі туди й назад.
2.Тунель кохання. Клевань.
3.Луцьк, замок Любарта і старе місто
olga_kulaj: (Карпати 2007)
Оказывается, есть у меня фотки, у которых немало просмотров.
Третье место в топе - у этой, хоть есть у меня фото дюн на Лес Девесес и получше. У нее 13 414 просмотров.
Весна 2014 года. Дения. Лес Девесес.  Посмотреть больше и почитать можно здесь: А вот Испания весной. Март 2014г. Дения, пляж Лес Девесес. Дюны. Пенсионеры.

Второе и первое места здесь... )
olga_kulaj: (Карпати 2007)
1. Тунель кохання біля Клевані - відносно новий туристичний об"єкт. Але завоював неабияку популярність, особливо у закоханих пар і в молодят.
Клевань - старовинне містечко, відоме з 12-го ст. під назвою Коливань.
Якщо їхати з Луцька на Рівне, треба повернути наліво, проїхавши повз містечко. Ми зачепили лише його околицю - старі, здебільшого дерев"яні,  будиночки, небагаті, але акуратні, і з гарними квітниками  у дворах. А деякі садиби стоять просто серед  вікових сосен. З траси  збочили всього на 3-4 км.

Ще 7 фоток... )
olga_kulaj: (Карпати 2007)
Це була незапланована і дуже коротка поїздка, але ми встигли побачити і цікаве, і красиве.
Тому буде три пости:
1. Макові поля по дорозі туди й назад.
2. Замок Любарта в Луцьку і старе місто.
3. Тунель кохання біля с. Клевань.

Далі ще 18 фоток і маленьке відео ... )
olga_kulaj: (Карпати 2007)
Я ніколи не молилась на Надію Савченко. Досить того, що частина нашого народу молилась на іншу ув"язнену, чий портрет так довго висів на "йолці".
Ніколи не підтримувала фейсбучних воплів "це наш майбутній Президент!", "Порошенко не захоче конкурента визволяти!" і т.ін.
На Президента вона явно не тягне.
Я щиро за неї переживала, співчувала цій мужній жінці.
Зараз на неї чекає дуже серйозний іспит.
Прочитайте, будь ласка, друзі, і висловіть свою думку. )
olga_kulaj: (Карпати 2007)
Нарешті в Києві припинився дощ. Потепліло і виглянуло сонечко. А як могло бути інакше? Адже свято, День Європи.
Цей день  відзначається  в Україні щорічно у третю суботу травня з 2003 р.
Сьогодні й нам з чоловіком вдалось там побувати.


Фоторепортаж з мінімумом тексту тут... )
olga_kulaj: (Карпати 2007)
Джамала - молодець! Вітаю!
Thank You, Europe! Дякую українцям за кордоном!
olga_kulaj: (Карпати 2007)
де знайти текст (переклад) пісні, що співає Джамала?
olga_kulaj: (Карпати 2007)
Дорогі мої читачі! Як ви думаєте, чим відрізняється Голосіївський ліс в Києві від лісу біля аббатства du Mont des Cats у Франції, що на кордоні з Бельгією?
Не лише видами рослин. На першому фото - в Голосієво росте ряст (рос. хохлатка), на другому, у Франції, - бельгійські дзвіночки. (докладніше про це місце тут)
Є дещо, що відрізняє їх значно більше.
1.


2.

Відповідь тут... )
olga_kulaj: (Карпати 2007)
  Мар'янівка  - село у Васильківському районі Київської області, близько 70 км від Києва. Населення тут 1017 чоловік. Перше поселення в цих місцях було ще в 12-му столітті.

 В наш час село   відоме тим, що тут в 1900 році народився  видатний  український і радянський співак, тенор, Іван Семенович Козловський,  народний артист СРСР (1940), Герой Соціалістичної Праці, лауреат двох Сталінських премій, та Державної премії УРСР ім. Т. Г. Шевченка.
  З семи років він співав у  Михайлівському золотоверхому монастирі в Києві, де прожив десять років. Вчився в Київському музично-драматичному інституті, співав  у Полтавському музично-драматичному театрі. Далі - служба в Червоній Армії, а з 1926 до 1954 року  Козловський  співав на сцені Великого театру СРСР. Потім - сольна кар'єра.



Іван Семенович був великим патріотом України, заповідав поховати себе в Мар'янівці, але його волю не було виконано. Помер І.С.Козловський у Москві в 1993 році і був похований на Новодівичому кладовищі. Козловський виконував багато українських пісень і оперних партій, але російські біографи намагаються уникати української сторінки його біографії. Так само й з дисками - записи пісень російською мовою в Москві легко можна купити, а записи українських пісень не перевидавались по 50-60 років.

В Мар'янівці знаходиться Меморіальний музей-садиба І. С. Козловського, до складу якого входять хата родини Козловських, пам'ятник видатному співаку та парк.

Моя родина побувала в Мар'янівці 30 червня 2012 року, на фольклорному фестивалі. Чому туди поїхали? - відповідь нижче.
Заблукати в мальвах ( 38 фото)... )

Profile

olga_kulaj: (Default)
olga_kulaj

June 2017

S M T W T F S
    123
45678910
11121314 151617
18192021222324
252627282930 

Syndicate

RSS Atom

Page Summary

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Jul. 28th, 2017 05:01 pm
Powered by Dreamwidth Studios